Компост на дачі — це органічне добриво, яке утворюється під час розкладання рослинних і харчових залишків. Його використовують для поліпшення структури ґрунту, підвищення вмісту гумусу та підтримання мікробіологічної активності. Для якісного компосту потрібні правильне місце, доступ повітря, помірна вологість і збалансований склад органічної маси.
Компост на дачі: склад, закладання, догляд і застосування
Компост роблять у компостній ямі, дерев’яному ящику, сітчастому контейнері або закритому компостері. Формат залежить від площі ділянки, кількості органічних відходів і вимог до зовнішнього вигляду зони компостування. Для дачі найзручніша конструкція з кількох секцій: в одну закладають свіжу органіку, у другій маса дозріває, з третьої беруть готовий компост.
Місце для компосту вибирають у півтіні, без постійного застою води. Ділянка повинна бути доступною для підвезення трави, листя, бадилля і кухонних рослинних залишків. Не рекомендується ставити компостер впритул до колодязя, свердловини, зони відпочинку або в місці, де дощова вода стікає до джерела питної води.
Важливо! Компост не повинен бути герметично закритим. Для розкладання органіки потрібен кисень. Без доступу повітря маса починає гнити, утворює різкий запах і втрачає якість.
Для компостування використовують органіку рослинного походження. Основу становлять дві групи матеріалів: азотні та вуглецеві. Азотні компоненти швидко розкладаються і активують мікроорганізми. Вуглецеві компоненти формують пухку структуру, поглинають надлишкову вологу і зменшують ризик закисання.
Що можна додавати
Траву після косіння не закладають товстим щільним шаром. Вона швидко ущільнюється, перегрівається і може утворювати слизову масу. Її змішують із сухим листям, тирсою, соломою або подрібненими гілками.
У компост не додають матеріали, які можуть поширювати інфекції, залучати гризунів або забруднювати ґрунт. До таких відходів належать м’ясо, риба, кістки, жир, молочні продукти, варена їжа з олією, фекалії домашніх тварин, синтетика, скло, метал, пластик, пофарбована деревина.
Не використовують рослини з ознаками фітофторозу, борошнистої роси, сірої гнилі та інших грибкових уражень. Не закладають бур’яни з дозрілим насінням і кореневища пирію, осоту, берізки польової. Частина насіння і кореневищ може зберегти життєздатність, якщо температура всередині компосту недостатньо висока.
Важливо! Зола, вапно і велика кількість свіжого гною змінюють кислотність і хімічний баланс компостної маси. Такі компоненти додають обмежено, з урахуванням складу ґрунту і культур, під які буде внесене добриво.
На дно компостера кладуть дренажний шар із дрібних гілок, стебел кукурудзи, обрізків малини або грубого сухого матеріалу. Він створює повітряні порожнини і відводить надлишкову вологу. Після цього закладають органіку шарами.
Оптимальна схема закладання
Шари повторюють до заповнення компостера. Великі залишки перед закладанням подрібнюють. Чим менший розмір частинок, тим швидше мікроорганізми переробляють органіку. Оптимальний розмір більшості фрагментів — до 5–7 см.
Компостна маса повинна бути вологою, але не мокрою. При стисканні жмені матеріалу в руці він має тримати форму, але з нього не повинна витікати вода. За нестачі вологи розкладання сповільнюється. За надлишку вологи витісняється кисень, і маса переходить у гнильний процес.
Для підтримання повітрообміну компост періодично перемішують вилами. У невеликому компостері це роблять раз на 3–4 тижні. Під час перемішування зовнішні шари переносять у центр, а центральні — ближче до країв. Це вирівнює температуру, вологість і ступінь розкладання.
Важливо! Неприємний запах означає нестачу кисню або надлишок вологих азотних матеріалів. У такому разі додають сухе листя, тирсу, солому або подрібнені гілки і перемішують масу.
Компост дозріває швидше, якщо в ньому є баланс зелених і сухих матеріалів, достатня вологість і регулярна аерація. Для запуску процесу в нову закладку додають кілька лопат готового компосту або городньої землі. Вони містять мікроорганізми, які беруть участь у розкладанні органіки.
Коли готовий і як використовують компост
Закритий компостер краще утримує вологу і температуру. Відкрита купа потребує частішого контролю, особливо влітку. У спеку її прикривають нетканим матеріалом, кришкою або шаром соломи. Повністю перекривати доступ повітря не потрібно.
Строк дозрівання залежить від складу сировини, температури, вологості, розміру частинок і частоти перемішування. За стандартної закладки компост готовий через 6–12 місяців. Якщо матеріали подрібнені, маса регулярно зволожується і перемішується, строк може скоротитися до 2–4 місяців у теплий період.
Готовий компост має однорідну пухку структуру, темно-коричневий колір і запах вологого ґрунту. У ньому не повинно бути великих неперегнилих залишків, слизу, різкого запаху аміаку або гнилі. Окремі грубі фрагменти просівають і повертають у нову закладку.
Готовий компост вносять у ґрунт перед посадкою овочів, ягідних культур, декоративних рослин і саджанців. Його додають у посадкові лунки, розподіляють по грядках, використовують для мульчування пристовбурних кіл і поліпшення важких або виснажених ґрунтів.
Для грядок компост рівномірно розсипають по поверхні і загортають у верхній шар ґрунту. Під дерева і кущі його розкладають у пристовбурній зоні, не притискаючи до стовбура. Для мульчування використовують зрілий компост шаром 2–5 см. Він зменшує пересихання ґрунту, підтримує активність ґрунтових мікроорганізмів і поступово віддає поживні речовини.
Важливо! Напівперепрілий компост не використовують для розсади, кімнатних рослин і культур із чутливою кореневою системою. У ньому можуть тривати активні процеси розкладання, які підвищують температуру і змінюють концентрацію доступних речовин у ґрунті.
Поширені помилки при закладанні компосту
Найчастіша помилка — закладання тільки трави або тільки листя. Однорідна маса розкладається повільно або переходить у неправильний режим ферментації. Для якісного компосту потрібне поєднання вологих зелених матеріалів і сухих структурних компонентів.
Друга помилка — відсутність перемішування. Без аерації внутрішні шари ущільнюються, а мікроорганізми отримують менше кисню. Третя помилка — пересихання. Суха органіка майже не розкладається, тому в посушливий період компост потрібно зволожувати.
Не потрібно постійно додавати свіжі відходи в одну й ту саму майже готову масу. Через це дозрівання затягується, а готовий компост змішується зі свіжими залишками. Практичніше мати дві або три секції: для свіжої закладки, дозрівання і використання готового добрива.
Правильно зроблений компостер перетворює рослинні рештки на стабільне органічне добриво. Для цього потрібні подрібнена сировина, чергування зелених і сухих матеріалів, помірна вологість, доступ повітря і контроль складу відходів. За таких умов компост підходить для грядок, саду, ягідників і декоративних посадок.
