Кухонна витяжка видаляє або фільтрує повітря з жиром, вологою, запахами та продуктами, що утворюються під час приготування їжі. Її встановлюють над варильною поверхнею та підключають до вентиляційного каналу або використовують у режимі рециркуляції. Перед монтажем варто правильно вибрати витяжку на кухню, оскільки якість роботи залежить від типу обладнання, висоти встановлення, діаметра й довжини повітропроводу, продуктивності приладу та способу підключення до електромережі.
Види кухонних витяжок та особливості їх монтажу
Спосіб кріплення визначається конструкцією витяжки. До початку робіт потрібно знати розміри корпусу, положення вихідного патрубка, напрямок повітровідведення та рекомендовану виробником висоту над плитою.
Вбудована та телескопічна витяжка
Вбудовану витяжку монтують усередині кухонної шафи. У меблевому корпусі заздалегідь передбачають отвори для самої витяжки, повітропроводу та електричного кабелю.
Телескопічна модель має висувну панель, яка збільшує площу забору повітря. Під час монтажу потрібно залишити достатній простір для її повного висування та доступ до фільтрів.
Розміри шафи повинні відповідати монтажній схемі конкретної моделі. Не можна закривати вентиляційні отвори корпусу меблевими деталями.
Настінна витяжка
Настінні моделі кріплять безпосередньо до міцної стіни над центром плити. До цієї групи належать купольні, Т-подібні, вертикальні та похилі витяжки.
Тип кріплення вибирають за матеріалом стіни. Для бетону, повнотілої цегли, порожнистих блоків і гіпсокартонних конструкцій застосовують різні анкери та дюбелі. На слабку перегородку важку витяжку без додаткового підсилення не встановлюють.
Острівна витяжка
Острівну витяжку монтують над варильною поверхнею, розташованою поза стіною. Корпус закріплюють до перекриття або підготовленої несучої конструкції.
Перед монтажем потрібно передбачити трасу повітропроводу та електроживлення. Підвісна стеля сама по собі не повинна сприймати вагу витяжки, якщо така можливість не передбачена її конструкцією.
Що потрібно для встановлення витяжки
Необхідні інструменти та матеріали
Для типового монтажу потрібні рулетка, рівень, олівець, дриль або перфоратор, викрутка чи шурупокрут, відповідне кріплення та інструмент для роботи з повітропроводом.
Для витяжної системи додатково використовують:
- круглий або прямокутний повітропровід;
- переходи та коліна;
- з’єднувальні муфти;
- хомути або монтажні кріплення;
- вентиляційну решітку або адаптер;
- зворотний клапан, якщо він передбачений схемою.
Комплект і спосіб кріплення звіряють із монтажною інструкцією.
Підготовка місця та розмітка
Спочатку визначають центральну вісь варильної поверхні. Витяжку розташовують по цій осі, щоб зона всмоктування перекривала конфорки.
Після цього від площини плити відміряють монтажну висоту й переносять на стіну точки кріплення за шаблоном або розмірами з інструкції.
Перед свердлінням перевіряють розташування прихованої електропроводки, труб та інших комунікацій. Газові труби, крани та з’єднання самостійно переносити або переробляти не можна.
На якій висоті встановлювати витяжку
Висоту визначають не лише за типом плити. Потрібно одночасно враховувати вимоги виробника варильної поверхні та виробника витяжки. Якщо в документації вказані різні мінімальні відстані, орієнтуються на більшу.
Висота витяжки над газовою плитою
Для горизонтальних витяжок над газовою плитою часто застосовують відстань близько 750 мм, а в рекомендаціях окремих моделей зустрічається діапазон 650 – 850 мм. Точне значення визначається конструкцією обох приладів.
Відстань вимірюють від варильної поверхні або іншої точки, зазначеної виробником, до найнижчої частини витяжки.
Зменшувати встановлену виробником мінімальну відстань не можна. Відкрите полум’я нагріває корпус і жировий фільтр, тому занадто низький монтаж підвищує ризик перегрівання.
Для похилих моделей метод вимірювання може відрізнятися. Висоту в такому випадку визначають тільки за монтажною схемою конкретної витяжки.
Висота над електричною та індукційною поверхнею
Над електричними та індукційними поверхнями витяжки зазвичай можна встановлювати нижче. Поширений орієнтир – близько 600 – 650 мм, але окремі виробники встановлюють інший діапазон.
Занадто високе розташування також небажане. При збільшенні відстані погіршується захоплення пари та жирового аерозолю, особливо на крайніх конфорках.
Як встановити витяжку на кухні
Монтаж витяжки в шафку
Спочатку готують меблевий корпус за монтажною схемою. У нижній або внутрішній панелі виконують отвір під корпус, а в полицях – прохід для повітропроводу.
Витяжку вставляють у підготовлений отвір і фіксують штатним кріпленням. Після цього перевіряють, чи не перекошений корпус і чи вільно знімаються фільтри.
Лише після механічного кріплення під’єднують повітропровід та електроживлення.
Монтаж витяжки під шафку
Плоскі та деякі телескопічні моделі кріплять до нижньої панелі шафи. Меблевий елемент повинен витримувати масу обладнання без деформації.
Кріпильні отвори переносять за шаблоном, корпус вирівнюють горизонтально та затягують кріплення. Усередині шафи залишають місце для патрубка і повітропроводу.
Кріплення витяжки до стіни
На стіні відзначають вісь плити, висоту нижнього краю витяжки та точки кріплення. Після свердління встановлюють дюбелі або анкери, навішують корпус і перевіряють рівень.
Декоративний кожух встановлюють після підключення повітропроводу. Він не повинен стискати трубу або блокувати технологічні отвори приладу.
Кріплення витяжки до стелі
Острівну витяжку фіксують до несучої основи за монтажною рамою. Висоту підвісу визначають до встановлення декоративного кожуха.
Монтаж важкої стельової моделі, особливо на підвісній конструкції, краще доручити фахівцям. Помилка в точках кріплення створює ризик падіння обладнання.
Підключення витяжки до вентиляції
Відвід у вентиляційний канал чи рециркуляція
У режимі відведення забруднене повітря проходить через жировий фільтр і виводиться повітропроводом у передбачений вентиляційний канал.
У рециркуляційному режимі повітря проходить через жировий і вугільний фільтри та повертається в кухню. Повітропровід до шахти при цьому не потрібний.
Рециркуляційна витяжка не видаляє з приміщення вологу та газоподібні продукти горіння. Тому при використанні газової плити вона не замінює передбачену вентиляцію приміщення.
Вибір діаметра повітропроводу 120 або 150 мм
Діаметр повітропроводу підбирають насамперед за вихідним патрубком витяжки. Якщо прилад має патрубок 150 мм, бажано зберігати цей переріз по всій трасі.
Повітропровід 120 мм використовують для моделей із відповідним виходом або коли це прямо передбачено виробником. Зменшення патрубка зі 150 до 120 мм збільшує опір повітряному потоку, тому витяжка може працювати шумніше, а фактична продуктивність знижується.
Прокладання та кріплення повітропроводу
Трасу роблять якомога коротшою. Перевагу надають гладким жорстким або напівжорстким каналам із мінімальною кількістю поворотів.
Різкі коліна, звуження та довгі гофровані ділянки збільшують аеродинамічний опір. Кожне з’єднання фіксують так, щоб воно не розходилося від вібрації.
Повітропровід не повинен провисати або торкатися деталей меблів, здатних створювати додатковий шум.
Встановлення зворотного клапана
Зворотний клапан перекриває рух повітря у зворотному напрямку, коли вентилятор вимкнений. У частині витяжок він уже входить до конструкції вихідного патрубка.
Додатковий клапан встановлюють тільки там, де це допускає схема вентиляції. Він повинен вільно відкриватися потоком і не створювати надмірного опору.
Підключення витяжки до електромережі
Електричну розетку розташовують так, щоб після монтажу вона залишалася доступною для відключення обладнання або відповідала передбаченій виробником схемі стаціонарного підключення.
Напруга мережі повинна відповідати паспортним даним витяжки. Для приладів, конструкція яких потребує захисного заземлення, використовують розетку із захисним контактом.
Не можна прокладати кабель біля гарячих частин газової плити, затискати його меблями або повітропроводом. Пошкоджену проводку, нову силову лінію або стаціонарне підключення повинен виконувати кваліфікований електрик.
Як зменшити шум витяжки після встановлення
Рівень шуму залежить не тільки від двигуна. Значну частину додаткового звуку створює опір повітропроводу та вібрація корпусу.
Для зниження шуму зберігають рекомендований діаметр каналу, скорочують його довжину та кількість поворотів. Гладкий повітропровід за однакових умов створює менший опір, ніж сильно розтягнута або деформована гофра.
Корпус потрібно жорстко закріпити, а стики труб – зафіксувати. Якщо шум з’явився після монтажу, перевіряють також жировий фільтр, зворотний клапан, контакт каналу з меблями та наявність сторонніх предметів у повітряному тракті.
Основні помилки під час монтажу витяжки
Найчастіша помилка – неправильна висота над плитою. Надто низьке положення небезпечне біля газового полум’я, а надмірно високе знижує ефективність захоплення забрудненого повітря.
До інших помилок належать:
- зміщення витяжки відносно центру плити;
- вибір корпусу вужчого за варильну поверхню без урахування рекомендацій виробника;
- необґрунтоване зменшення діаметра повітропроводу;
- довга траса з великою кількістю колін;
- використання сильно стисненої або провислої гофри;
- слабке кріплення корпусу до стіни, шафи або перекриття;
- блокування природної вентиляції приміщення неправильною схемою підключення;
- використання рециркуляції як заміни необхідній вентиляції кухні з газовою плитою;
- підключення до несправної або незаземленої електромережі, якщо заземлення передбачене конструкцією.
Перед першим запуском перевіряють міцність кріплення, роботу освітлення й усіх швидкостей вентилятора, відсутність сторонньої вібрації та нормальний рух повітря. Газове обладнання і газопровід під час монтажу витяжки не переробляють самостійно.
