Самшит можна виростити з гілочки методом живцювання. Для посадки використовують не стару здерев’янілу гілку, а здоровий живець із частково визрілим пагоном. Успіх укорінення залежить від якості живця, легкого субстрату, стабільної вологості та захисту від прямого сонця.
Посадка самшиту з гілочки
Самшит розмножують гілочками для отримання нових рослин із такими самими ознаками, як у материнського куща. Це важливо для живоплоту, бордюру, топіарної форми або групової посадки. Насіннєве розмноження використовують рідко, бо воно повільне і не завжди зберігає сортові властивості.
Для живцювання підходить здоровий самшит без ознак грибкових хвороб, сильного пожовтіння, сухих пагонів, плям на листі та пошкодження шкідниками. Не варто брати матеріал із ослабленої рослини. Такий живець гірше вкорінюється і частіше загниває.
Найкращий матеріал — напівздерев’янілий пагін поточного або минулого приросту. Він уже не м’який, але ще не старий і не товстий. Занадто молоді зелені верхівки швидко втрачають вологу. Старі гілки повільніше утворюють корені.
Важливо! Самшит із гілочки не садять одразу в постійне місце як готовий саджанець. Спочатку живець укорінюють у легкому субстраті або на окремій грядці. На постійне місце рослину переносять після формування достатньої кореневої системи.
Коли краще брати гілочку самшиту
Живці самшиту можна заготовляти у теплий період, коли пагони вже частково визріли. Часто це роблять наприкінці весни, влітку або на початку осені. Для домашнього вкорінення зручні літні живці, бо вони мають достатньо активні тканини й не потребують довгого зберігання.
Весняні живці швидше стартують у рості, але потребують стабільної вологості. Літні живці добре вкорінюються у півтіні, якщо немає перегріву. Осінні живці можуть укорінюватися повільніше, тому їм потрібен захист від морозу і різких температурних змін.
Не беруть живці під час спеки, посухи або одразу після сильної обрізки ослабленого куща. У таких умовах пагін містить менше вологи, а листя швидше в’яне. Краще зрізати гілочки вранці, коли рослина не перегріта і тканини добре насичені вологою.
Як підготувати гілочку до посадки
Для одного живця достатньо гілочки довжиною 8–15 см. На ній має бути кілька вузлів і здорове зелене листя. Нижню частину очищають від листків на 3–5 см, щоб вони не загнивали в субстраті.
Нижній зріз роблять гострим секатором або ножем. Інструмент має бути чистим, щоб не занести інфекцію. Зріз бажано робити під вузлом, бо саме в зоні вузла активніше формуються корені.
У частини живців нижню частину кори злегка пошкоджують або роблять неглибокий поздовжній надріз. Це стимулює утворення калюсу і корінців. Надріз має бути поверхневим. Глибоке пошкодження стебла підвищує ризик загнивання.
Перед посадкою нижню частину живця можна обробити стимулятором коренеутворення. Його використовують за інструкцією до препарату. Надлишок порошку або концентрованого розчину не прискорює процес, а може пошкодити тканини.
Важливо! Не можна висаджувати живець із листям у нижній частині стебла. Листки в субстраті швидко загнивають. Це створює умови для грибкових уражень і втрати живця.
Який ґрунт потрібен для укорінення
Для самшиту потрібен легкий, повітропроникний і помірно вологий субстрат. Важка садова земля без розпушувачів не підходить. Вона довго утримує воду, ущільнюється після поливу і погіршує доступ повітря до основи живця.
Практичний варіант — суміш торфу з піском або перлітом. Також можна використовувати легкий універсальний субстрат із додаванням перліту. Основне завдання такої суміші — утримати помірну вологу і не допустити застою води.
На дні контейнера мають бути дренажні отвори. Якщо живці висаджують у ящик або горщик, зайва вода повинна вільно виходити. Без дренажу нижній шар субстрату закисає, а живці втрачають тургор і темніють біля основи.
Субстрат перед посадкою зволожують. Він має бути вологим, але не мокрим. Якщо стиснути його в руці, він не повинен виділяти воду. Перезволоження на старті є частою причиною загнивання самшиту.
Посадка гілочки самшиту
Живець заглиблюють у субстрат на 2–4 см. Нижня очищена частина має бути в ґрунті, а листя — над поверхнею. Після посадки землю навколо стебла злегка ущільнюють, щоб живець стояв вертикально і не хитався.
Між живцями залишають відстань, щоб листя не лежало щільно одне на одному. При загущенні погіршується вентиляція. У вологому середовищі це швидко призводить до плям на листі та загнивання окремих живців.
Після посадки субстрат обережно поливають або обприскують.
Для підтримання вологості контейнер накривають прозорою кришкою, пакетом, пластиковою пляшкою або ставлять у міні-тепличку. Укриття не повинно торкатися листя. Якщо плівка лежить на листках, на них накопичується конденсат і зростає ризик грибкових уражень.
Живці ставлять у світле місце без прямого полуденного сонця. Пряме сонце перегріває укриття і швидко висушує листя. Оптимальне місце — півтінь, розсіяне світло або захищена ділянка під навісом.
Важливо! Укриття потрібно регулярно провітрювати. Повністю закрита тепличка без доступу повітря утримує високу вологість, але також створює умови для цвілі й гнилей. Коротке щоденне провітрювання знижує ризик втрати живців.
Догляд під час укорінення
Під час укорінення головне завдання — підтримувати рівномірну вологість. Субстрат не повинен пересихати повністю, але постійна мокрота також небезпечна. Полив проводять малими порціями після підсихання верхнього шару.
Листя має залишатися пружним. Якщо воно в’яне одразу після посадки, причина може бути в перегріві, сухому повітрі або слабкому контакті живця з субстратом. Якщо листя жовтіє, а основа темніє, частіше причина в перезволоженні.
У перші тижні живці не підживлюють. У них ще немає кореневої системи, здатної нормально засвоювати добрива. Надлишок солей у субстраті може пошкодити тканини й знизити відсоток укорінення.
Корені у самшиту формуються повільно. У сприятливих умовах перші ознаки укорінення можуть з’явитися через 4–8 тижнів. Іноді процес триває довше. Швидкість залежить від температури, сорту, стану живця, субстрату і вологості.
Не потрібно часто виймати живець із ґрунту для перевірки. Це пошкоджує молоді корінці. Краще орієнтуватися на стан рослини. Якщо живець не в’яне, залишається зеленим і поступово дає новий приріст, укорінення проходить нормально.
Пересадка молодого самшиту
Після появи коренів самшит не пересаджують одразу в складні умови. Молоді корені ламкі й чутливі до пересихання. Рослині потрібно дати час на зміцнення в тому самому контейнері або на розсадній грядці.
Коли живець дав стабільний приріст і утворив помітну кореневу систему, його можна перевалити в окремий горщик. Перевалку виконують із грудкою субстрату. Корені не обтрушують і не розправляють грубо.
Для дорощування використовують легкий поживний ґрунт. Горщик не має бути надто великим. У зайвому об’ємі субстрат довше просихає, а це підвищує ризик кореневих гнилей.
На постійне місце молодий самшит краще висаджувати навесні або на початку осені. Улітку пересадка можлива тільки за умови регулярного поливу й притінення. Перед зимою рослина має встигнути прижитися.
Місце для самшиту обирають у півтіні або на ділянці з розсіяним світлом. Рослина може рости на сонці, але молоді саджанці чутливі до пересихання і зимових опіків. У перший сезон краще уникати відкритого південного місця.
Типові помилки при посадці самшиту з гілочки
Найчастіша помилка — посадка занадто старої або занадто м’якої гілки. Старі пагони повільно утворюють корені, а м’які верхівки швидко в’януть. Найкраще використовувати напівздерев’янілий пагін.
Друга помилка — важкий мокрий ґрунт. Самшит не вкорінюється нормально в субстраті без повітря. Якщо основа живця постійно перебуває у мокрому ущільненому середовищі, тканини темніють і загнивають.
Третя помилка — розміщення живців на прямому сонці. Під плівкою або пляшкою температура швидко підвищується. Листя втрачає вологу швидше, ніж живець може її компенсувати без коренів.
Ще одна помилка — рання пересадка. Нові корені у самшиту тонкі й легко пошкоджуються. Якщо пересадити рослину одразу після першого приросту, вона може зупинитися в розвитку або втратити частину листя.
